Що є цінність і що є необхідність.
Я йду по вулиці у магазин. З десяток метрів попереду стоїть дівчина і роздає рекламні листівки; перша моя думка: «як її оминути, щоб вона не звернулася до мене?». Озираюсь, чи не йде хтось позаду мене, з наміром перекласти увагу дівчини на іншого перехожого, трішки пригальмувавши і пропустивши його вперед. Але позаду нікого. Наступна думка-згадка слів мого знайомого, - «Їм треба роздати ці листівки, щоб отримати гроші. Якщо ми беремо листівки, то ми допомагаємо їм». Опиняюсь на відстані з якої вже можна до мене звернутись. Дівчина усміхнено дивиться на мене, чекаючи миті коли наші погляди зустрінуться. І ось я дивлюсь їй у вічі.
- Візьміть, будь ласка, рекламний буклет.
- Дякую, але мені не потрібно. – кажу посміхаючись.
Пройшовши повз, міркую: «чого я не хочу брати ту листівку, коли завжди робила це раніше?
І що буде, якщо всі, раптом, перестануть брати ці рекламні листівки?»
Варіант 1:
Сьогодні 30.11.2012. Усі проходять повз «людей листівкарів» і жоден не бере з їх рук рекламні буклети. У кінці дня, всі рекламні буклети викидаються подалі від місця роздавання. «Людина-листівкар» отримує плату, а на наступний день все вертається на своє місце.
Варіант 2:
Сьогодні 30.11.2012. Усі проходять повз «людей-листівкарів» і жоден не бере з їх рук рекламні буклети. Людина, уповноважена перевіряти роботу «людей-листівкарів», бачить, що ніхто рекламних листівок не бере і сповіщає про це начальству. З інших пунктів роздачі рекламних листівок приходять такі самі звістки. Начальство, в свою чергу зацікавлене ситуацією, перевіряє чи не змінилось чогось в чинному законодавстві, нишпорить по соц. мережі у пошуках відповіді. Нічого не знаходить і вирішує чекати до наступного дня. А на наступний день все вертається на своє місце.
Варіант 3:
Сьогодні 30.11.2012. Усі проходять повз «людей листівкарів» і жоден не бере з їх рук рекламні буклети. Дівчина, яка працює перший день на цій роботі, телефонує своєму куратору та говорить, що за цілий день ніхто не взяв жодної листівки. Куратор телефонує іншим робітникам, щоб запитати їхню кількість розданих рекламних буклетів. Декілька людей зізнаються, що нічого не роздали і звільняються. Куратор сповіщає начальство. Начальство, в свою чергу, перевіряє роботу інших кураторів і виявляє такі самі ситуації. Оголошує позачергові збори, на яких ставить питання про актуальність і ефективності зовнішньої реклами. Ставить питання про відміну даного типу реклами, щоб не викидати гроші на вітер. Оголошує спостереження за ситуацією. А на наступний день все вертається на своє місце.
А тепер уявімо, що не тільки 30.11.12 усі проходить повз. А й 01.12.12; 02.12.12; 03.12.12 і …
Варіант 1:
Сьогодні 30.11.2012. Усі проходять повз «людей листівкарів» і жоден не бере з їх рук рекламні буклети. У кінці дня, всі рекламні буклети викидаються подалі від місця роздавання, «людина- листівкар» отримує плату. На наступний день відбувається те саме, і на наступний також. Двірники радіють, що поменшало роботи: усі листівки охайно відпочивають в смітниках, навіть не зім’яті і не розгорнуті. Через тиждень, «люди-листівкарі» замислюються про потрібність їхньої справи і половина з них звільняється. Нових робітників знайти неможливо, бо ніхто не хоче роздавати листівки які сам не бере. Половина робітників, що залишилися працювати, поступово стає чвертю, по особистим причинам. Куратори сповіщають начальство про катастрофічну недостачу кадрів в обличчі «людей-листівкарів». Начальство підвищує заробітну плату - ситуація не змінюється. Начальство проводить розслідування, та виявляє, що люди вже більше тижня не беруть листівки. Оголошує позачергові збори…
Варіант 2:
Сьогодні 30.11.2012. Усі проходять повз «люде- листівкарів» і жоден не бере з їх рук рекламні буклети. Людина, уповноважена перевіряти роботу «людей-листівкарів», бачить ,що ніхто рекламних листівок не бере і сповіщає про це начальству. З інших пунктів роздачі рекламних листівок приходять такі самі звістки. Начальство, в свою чергу зацікавлене ситуацією, перевіряє чи не змінилось чогось в чинному законодавстві, нишпорить по соц. мережі у пошуках відповіді. Нічого не знаходить і вирішує чекати до наступного дня. На наступний день відбувається те саме, і на наступний. Начальство оголошує позачергові збори на яких підіймає питання актуальності та ефективності зовнішньої реклами. Оголошує рішення про відміну такого типу реклами, поки не понесли збитків.
Варіант 3:
Сьогодні 30.11.2012. Усі проходять повз «людей-листівкарів» і жоден не бере з їх рук рекламні буклети. Дівчина, яка працює перший день на цій роботі, телефонує своєму куратору та говорить, що за цілий нень ніхто не взяв жодної листівки. Куратор телефонує іншим робітникам, щоб запитати їхню кількість розданих рекламних буклетів. Декілька людей зізнаються, що нічого не роздали і звільняються. Куратор сповіщає начальство. Начальство, в свою чергу, перевіряє роботу інших кураторів і виявляє такі самі ситуації. Оголошує позачергові збори, на яких ставить питання про актуальність і ефективності зовнішньої реклами. Ставить питання про відміну даного типу реклами, щоб не викидати гроші на вітер. Оголошує спостереження за ситуацією. На наступний день відбувається те саме, і на наступний. На третій день, на зборах, приймається рішення припинити рекламну діяльність даного виду і шукати альтернативу. На типографії не поступають замовлення друку рекламних листівок. В свою чергу, вони замовляють менше паперу для друку на фабриках з виготовлення паперу. Фабрики замовляють менше сировини в постачальників. Постачальники не вирубують енну кількість ялинок на ці потреби.
Можливо, «людина-листівкар» втративши роботу не зможе купити собі чогось поїсти, а можливо через це відмовить собі у пляшці алкоголю, чи викурить менше цигарок; можливо начальство магазинів вигадає іншу рекламу, яка буде нести ще більшу шкоду природі, а можливо почне вдовольнятися тією, яку має на даний час. Можливо, що на фабриці з виготовлення паперу відбудеться скорочення, або вона взагалі закриється, але ж це не може точно означати, що доля людей працюючих на ній зміниться на гірше.
І мені здається, що я вже розумію чому я не взяла, щойно, рекламну листівку.
Україна, Київ, 30.11.2012
