03.12.2012 10:28
-
753
    
  5 | 5  
 © Волотовська Ольга Сергіївна

Ти моє море

Я буду капітаном підводного човна,

Що тихо йде долаючи глибини.

Твоє зітхання я збагну сповна

Ковтаючи солоні моря вина.

Свою любов на піну обернув

І світ цей хочеш швидко залишити,

А човен мій нікуди не звернув, -

Продовжує у тобі далі плити.

Це важко, вже не так все, як колись.

Не бачу серця твого на радарі.

І всі моря у небо пролились,

Щоб в пам’яті розмити всі деталі.

Щоб відступилась я від своїх мрій

Нещадно хвиля б’є мене об скелі.

І мучить очі, ніби дикий рій

Безмежна темрява підводної оселі.

Пливу на осліп вірую лишень.

Можливо вийшла за твої кордони.

Давно не відчуваю ніч чи день.

Не склавши рук дивлюся на ікони.

Шукаю помочі, шукаю нових сил.

Відкрию я останнії балони:

Або зверну твого кохання плин,

Або загину від байдужості в полоні.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.12.2012 16:37  Ем Скитаній => © 

цікаво і оригінально в одночас...чудовий віршик і такий жіночий.

 03.12.2012 16:35  Тетяна Чорновіл => © 

Чуттєво...

 03.12.2012 14:08  Бойчук Роман 

Сподобалось!

 03.12.2012 13:58  Каранда Галина 

цікавий образ