19.04.2014 01:38
для всіх
191
    
  5 | 5  
 © Олена Вишневська

Необхідність

Необхідність

А я переховуюсь тінями між перехожими,

Фарбую в пастельні відтінки жагу акварелями: 

Я змінюю колір, щоб бути на себе не схожою,

А ти переходиш межу, хоч були паралелями.


А ти, не отримавши дозволу, міряєш кроками

Мої чорно-білі несни та украдені сповіді.

А ти мені вкотре у грудях віршуєшся строфами,

А я тобі знову далека, як сонце пополудні. 


А ми мимовільно з тобою стаємо тотожними,

І в нервах оголених хтивість втамовуєм ніжністю.

І скільки б мені не втікати, повсюди у кожному

Я бачу тебе: ти, як кисень, стаєш необхідністю.



17 квітня 2014 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.04.2014 11:25  Тетяна Белімова => © 

Бігти і доганяти - це така гра? Чи межа існування? Чи просто один із напівснів?
Сподобалося кольорове обрамлення поезії! Це відразу привертає увагу - м`яка пастель переходить у чорно-білу полярність!
"ти, як кисень, стаєш необхідністю"...

 19.04.2014 09:23  Світлана Рачинська => © 

Чудово... Заглянула на вогник, і не пожалкувала... Красиво ти пишеш, як і кохаєш... Невичерпна жіночність у твоїх словах... Люблю таке... 

 19.04.2014 00:35  Деркач Олександр => © 

Гарна необхідність) головне щоб залежності не було або треба робити диверсифікаційний проект)))

 19.04.2014 00:00  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Гарний вірш!