Необхідність
А я переховуюсь тінями між перехожими,
Фарбую в пастельні відтінки жагу акварелями:
Я змінюю колір, щоб бути на себе не схожою,
А ти переходиш межу, хоч були паралелями.
А ти, не отримавши дозволу, міряєш кроками
Мої чорно-білі несни та украдені сповіді.
А ти мені вкотре у грудях віршуєшся строфами,
А я тобі знову далека, як сонце пополудні.
А ми мимовільно з тобою стаємо тотожними,
І в нервах оголених хтивість втамовуєм ніжністю.
І скільки б мені не втікати, повсюди у кожному
Я бачу тебе: ти, як кисень, стаєш необхідністю.
17 квітня 2014 р.
