08.12.2012 19:24

-

935

6 | 7

 © Тетяна Чорновіл

КАЗКОВЕ ВІДЧУТТЯ МЕДУНКИ

Сонет

Крізь ночі довгої сувій

Час віхи вщемлює марудно,

Так тихо-тихо, що аж чутно,

Як скапують сльозинки з вій.

В цій дивній казці льодовій

Із відчуттями, мабуть, скрутно,

А снами іній непробудно

Снує морозний сніговій.

Чекати інею не буду,

Порину в відчуття-облуду,

Що манить в далі степовій.

Зігрію диханням, тендітне,

Й сховаю цей дарунок твій

У казку, де медунка квітне.