Світла любов
Світла любов заволоділа світом,
Пронизує і бачить наскрізь нас
З любов’ю ми правдиві, наче діти,
Від статей незалежні і від рас.
Любов турботливо бере за руки
І трепетно у очі зазира,
І біди, негаразди і розпука
Згорають так, немов сміття згора.
Я і не думав, що любов – то сила,
Але тепер пізнав її могуть.
Любов звернула гори, все змінила
І витягла зі схову мою суть.
Яка ж то втіха – вірити з любов’ю
У себе, в друзів, навіть у весь світ!
Любов долає зло, фарбує знову
У сонце, світлом розпускає цвіт.
Пашіє небом, далі крок за кроком
Солодкі хвилі б’ють в моє нутро,
Сягнувши сонця і напившись соку
Промінь я випромінюю добро.
Ніби вольфрам закручує в пружину
Любов міркує у мені й живе.
Розжарююсь і в кожную клітину
Дельфіна шлю, він плазмою пливе,
Здіймає бризки і на сонці сяє,
Зорить, співає, це така краса!
Рятує сонце, із води виймає,
Неначе м’яч жбурляє в небеса.
О ! Скільки в світі Світлої любові,
Ми дихаємо нею й живемо.
Любов святу, що в русі і у слові
У світ великий далі несемо.