31.01.2010 11:56
-
751
    
  1 | 1  
 © Костянтин Хмара

Світла любов

Світла любов заволоділа світом, 

Пронизує і бачить наскрізь нас 

З любов’ю ми правдиві, наче діти, 

Від статей незалежні і від рас. 

Любов турботливо бере за руки  

І трепетно у очі зазира, 

І біди, негаразди і розпука 

Згорають так, немов сміття згора. 

Я і не думав, що любов – то сила, 

Але тепер пізнав її могуть. 

Любов звернула гори, все змінила 

І витягла зі схову мою суть. 

Яка ж то втіха – вірити з любов’ю 

У себе, в друзів, навіть у весь світ! 

Любов долає зло, фарбує знову 

У сонце, світлом розпускає цвіт. 

Пашіє небом, далі крок за кроком 

Солодкі хвилі б’ють в моє нутро, 

Сягнувши сонця і напившись соку  

Промінь я випромінюю добро. 

Ніби вольфрам закручує в пружину 

Любов міркує у мені й живе. 

Розжарююсь і в кожную клітину 

Дельфіна шлю, він плазмою пливе, 

Здіймає бризки і на сонці сяє, 

Зорить, співає, це така краса! 

Рятує сонце, із води виймає, 

Неначе м’яч жбурляє в небеса. 

О ! Скільки в світі Світлої любові, 

Ми дихаємо нею й живемо. 

Любов святу, що в русі і у слові 

У світ великий далі несемо. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!