24.12.2012 12:53
347 views
Rating 5 | 1 users
 © Наумець Світлана

Літаю, я щаслива, я живу

Я думаю, я мрію, я бажаю

Як думкою до нього доторкнусь

З вершин небесних зіроньки знімаю

Розправлю крила, Всесвіт обійму

Перепливу моря і океани

З веселки йому постіль застелю

Зігрію і вустами і руками

Я стану вітром й спеку прожену

Дощем ранковим освіжу я душу

Я посмішки на промінь нанижу

Потік страждань в його житті осушу.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Як тільки я згадаю що ти їдеш... | Наумець Світлана». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «І котре, все я розпочну з початку... | Наумець Світлана».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.12.2012 17:21  © ... => Ем Скитаній 

Дякую, мені дуже приємно, особливо чути похвалу від корифеїв 

 24.12.2012 16:58  Ем Скитаній => © 

чуттєво і щіро так вийшло у Вас - прямо з душі мабуть писали...чудово! 

 24.12.2012 13:15  Каранда Галина 

позитивний вірш такий, легкий. 

Публікації автора Наумець Світлана

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо