29.12.2012 18:05

-

566

8 | 9

 © Антоніна Грицаюк

Свіжина

з рубрики / циклу «Мої гуморески»

Лежить дід на печі потилицю чухає,

Виє вовком завірюха він бурчить і слухає.

Вже дістала ця зима замело все геть,

Хоч би хату обминула ота клята смерть.

      Кому треба ті проблеми, ті поневіряння,

     - Чуєш, бабо, кабана, завтра колемо зрання.

     - Чи ти, діду, з дуба впав? Бач яка негода,

     Сама знаю, що пора хіба мені шкода.

Хоч минув вже кінець світу, ледь прийшов до тями,

- Давай, бабо, вгомонись не треба більш драми.

Зайду скажу для Петра, а ти для Марини,

Вже не ті в мене літа, не гнутиму спини.

     Все владнав, почистив сніг, ледь ноги волочить,

     Ну, а баба слідом ходить, голову морочить.

     Все погода їй не та, мерзнуть ноги, руки,

     - Діду це не свіжина, а пекельні муки.

- Іди, бабо, не копти дай ще грам пожити,

Йди в сусідки відпочинь, що тобі робити?

Пішла баба, чує дід, хтось його гукає,

Із-за воріт мордатий дядько в двір заглядає.

     - Чи не хочеш каже, діду, кабана продати, 

     Гарні гроші, я ось зразу, можу тобі дати.

     Швидко дід владнав цю справу, в дворі стало тихо,

     Та напевно він не знав гроші - це на лихо.

- Що за шум, - заходить баба, - щось кабан кричав,

А дід гроші їй з кишені швиденько дістав.

- Не хотіла ти мороки, я владнав все вмить,

Бачить баба, що мітла під хлівом стоїть.

     - Ах ти клятий ледацюго, бісове створіння,

     Скільки в мене може бути, ще того терпіння.

     Підхопила ту мітлу та пішла в атаку,

     А дід швидко у хліві закривсь з переляку.

Сидить тихо, як та миша, баба не вгаває,

Перезлиться, вгомониться дід це добре знає.

Пішла в хату дід в хліві сидить замерзає,

А та вийшла на поріг вже його гукає.

     - Що ти мерзнеш йди до хати вечеря парує,

     Щось надумала стара, а може жартує.

     Зайшов в хату сів до столу душа вилітає,

     Ну, а баба, мов здуріла, до нього моргає.

Тягне з печі баняка дід ковтає слину,

Попустило бабу швидко, думав що загину.

Взяла миску з баняка, щось стоїть черпає,

Ну, а посуд той пустий, нічого немає.

     Поставила перед носом: - Їж діду печінку,

     То на другий раз згадаєш, що ще маєш жінку.

     Бери м`ясо, бери шкварку, як смачно парує,

     А дід очі опустив та мовби не чує.

- Щоб проблеми ти не мав із шлунком до ранку,

Там для тебе звіробою поставила склянку.

А на завтра в нас в меню - ломанка гаряча,

Роботяща в тебе баба не якась ледача.

     Покректав дід і на піч посунувся спати,

     Потягнуло геть язик нема що сказати.

м. Славута, 22.12.2012