Все так не буде
Спить обрій в сутінках далекого краю,
В цеглянних підвалах козацтво співає.
І сльози в очах, туга стиснула груди,
Співають і вірять, що все так не буде.
Співають і плачуть від жалю-розлуки,
Невже не потрібні тобі наші руки?
Серця наші вірні, і розум, і сила?
Матусю рідненька, моя Україно!
Далека чужбина домівкою стала,
Чом, ненько-Вкраїно, від нас відцуралась?
Вернемось, вернемось ми, браття, додому,
Щоб вилічить душу,щоб скинути втому.
Стань батьку Тарасе, поклич за собою!
Гонто-Залізняче, веди нас до бою!
Бо згубим по світу свій гонор і славу
Й забудем, що маєм домівку й державу!
Албуфера, Алгарве, Португалія, Осінь 1999 р.