Випадкові віршики
з рубрики / циклу «випадкові віршики.»
9.
кохання моє
зігріте теплом світанковим,
зірками озорена мрія,
задумливість,
розквіт садів,
весіння уквітчаність,
радість, веселощі, сміх
і найсумніша самотність... -
я схиляюсь коханню устріч,
у шані глибокій
схиляюсь до неї в поклоні
і так і загину в коханні,
закоханий,
ні про що не жалкуючи.
10.
що якби зірка була одна
й одне дерево,
гілочка,
лист
і крапля дощу,
птах,
звіреня,
травинка
і квітка одна
у Всесвіті всьому,
океан
і малесенький острівець,
на якому я,
один?.. -
я з"їхав би з глузду від сміху
і сміявся б до самої смерті!..
...а що якби думка була одна?..
11.
кохано моя...
що ж мені тепер ще зосталося?..
усмішка твоя,
память, в очах у печаль затаєна?
чим іще дорожити я мушу?..
словом твоїм?
ходою твоєю?
подихом,
шепотом,
порухом рук твоїх?
...луною відлунь видзвонюю душу,
про кохання своє на весь світ не кричу
і на спогад заплющую очі -
метушня не розбірлива,
бруду не хочу
й з тогО і мовчу...
кохано моя.
12.
зморився я від марноти марнот,
промерз у безталанні наскрізь -
я бранець Всесвіту, пустот,
блукач сліпий у часі.
стою мов мумія у савані епох,
похований між зір іскристих, сивих, сніжних -
волосся вкрила мла, що вічно білий спокій,
очей нема - замісто них ці полиски крижин,
зсковзає по яким століть хода наріжна,
біля душі і серця - руки,
дзвони два,
по ним завії б"ють,
як б"ють у дзвон на сполох... -
не збудить він
ні серця,
ні душі,
ні думки...
хіба що зірочка впаде
і погляд сповнить мій холодним сумом.
13.
в степу на світанку
зіркИ розцвітають квіткАми,
хмаринки прозорі,
легкі,
різноколірні
пливуть і кружляють по небу
у плавному колі,
пронизані сонцем, що сходить -
торкаю веселкові кола руками
і дзвонами сфер насолоджуюся,
вдихаю духмяність зірок,
знущаюсь в іронії
над чорним і сірим,
і бідами,
болями,
капосним настроєм,
горями
й над іншим усім -
усім, що сонцем поховано
у сльозині,
в росу...
і спадає туман,
тане сутіні тінь,
у полоні радінь
оспівує жайвір красу.
14.
помаранчами пахне небо,
обрій у розах і в їх пелюстках
світанок руйнує сутіні греблю,
бджілки вЕсело у цвітінні
витанцьовують гопака,
небес висота - у квітневий іней
і на схилені плечі трав.
ніжно, яскраво, коханої іменем
спів пересмішника в серце мені упав...
хай буде дощ, чи сонце,
хай падіння небесне, планети зсув... -
я заглядатиму у спогад-віконце,
у світанок той перший,
що нашим
колись-то був.
1995-96рр., 2012-13рр.