10.01.2013 19:07
для всіх
230
    
  5 | 5  
 © Ем Скитаній

Випадкові віршики

Випадкові віршики

з рубрики / циклу «випадкові віршики.»

9.

кохання моє

зігріте теплом світанковим,

зірками озорена мрія,

задумливість,

розквіт садів,

весіння уквітчаність,

радість, веселощі, сміх

і найсумніша самотність... -

я схиляюсь коханню устріч,

у шані глибокій

схиляюсь до неї в поклоні

і так і загину в коханні,

закоханий,

ні про що не жалкуючи.


10.

що якби зірка була одна

й одне дерево,

гілочка,

лист

і крапля дощу,

птах,

звіреня,

травинка

і квітка одна

у Всесвіті всьому,

океан

і малесенький острівець,

на якому я,

один?.. -

я з"їхав би з глузду від сміху

і сміявся б до самої смерті!..

...а що якби думка була одна?..


11.

кохано моя...

що ж мені тепер ще зосталося?..

усмішка твоя,

память, в очах у печаль затаєна?

чим іще дорожити я мушу?..

словом твоїм?

ходою твоєю?

подихом,

шепотом,

порухом рук твоїх?

...луною відлунь видзвонюю душу,

про кохання своє на весь світ не кричу

і на спогад заплющую очі -

метушня не розбірлива,

бруду не хочу

й з тогО і мовчу...

кохано моя.


12.

зморився я від марноти марнот,

промерз у безталанні наскрізь -

я бранець Всесвіту, пустот,

блукач сліпий у часі.

стою мов мумія у савані епох,

похований між зір іскристих, сивих, сніжних -

волосся вкрила мла, що вічно білий спокій,

очей нема - замісто них ці полиски крижин,

зсковзає по яким століть хода наріжна,

біля душі і серця - руки,

дзвони два,

по ним завії б"ють,

як б"ють у дзвон на сполох... -

не збудить він

ні серця,

ні душі,

ні думки...

хіба що зірочка впаде

і погляд сповнить мій холодним сумом.


13.

в степу на світанку

зіркИ розцвітають квіткАми,

хмаринки прозорі,

легкі,

різноколірні

пливуть і кружляють по небу

у плавному колі,

пронизані сонцем, що сходить -

торкаю веселкові кола руками

і дзвонами сфер насолоджуюся,

вдихаю духмяність зірок,

знущаюсь в іронії

над чорним і сірим,

і бідами,

болями,

капосним настроєм,

горями

й над іншим усім -

усім, що сонцем поховано

у сльозині,

в росу...

і спадає туман,

тане сутіні тінь,

у полоні радінь

оспівує жайвір красу.


14.

помаранчами пахне небо,

обрій у розах і в їх пелюстках

світанок руйнує сутіні греблю,

бджілки вЕсело у цвітінні

витанцьовують гопака,

небес висота - у квітневий іней

і на схилені плечі трав.

ніжно, яскраво, коханої іменем

спів пересмішника в серце мені упав...

хай буде дощ, чи сонце,

хай падіння небесне, планети зсув... -

я заглядатиму у спогад-віконце,

у світанок той перший,

що нашим

колись-то був.



1995-96рр., 2012-13рр.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.01.2013 23:01  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже тендітні закохані рядочки!!! Надзвичайно! Особливо зізнання (номер три! :))) Щаслива.. якась пані...Та все дуже сподобалось!!!
Піду, бо так Ваше небо пахне помаранчами, що аж голова обертом!!!

 10.01.2013 19:52  Сашко Новік 

сподобалось

 10.01.2013 19:14  Деркач Олександр => © 

Кожен по-своєму класний, шикарна мова, думки, вдалі метафоричні моменти)