випадкові віршики
з рубрики / циклу «випадкові віршики.»
1.
відрижкою буття тисячоліть
спижОвий спогад випадає
із заіржавленого сонця,
якого зів роззявлено між туч;
гілля волань увіткнуте у небо,
вітри росхитують їх,
маються світи -
життя штовхаю перед себе,
до себе ідучи,
і хекаю від тяжкої ходи.
2.
там тінь чия велика, темна
сховала сонце й небеса?!.
шукаю відповідь даремно -
звідкіль та тінь?.. - бо тінь я сам.
3.
...і караю тебе я не сміхами,
у сльозах я тебе не топлю.
маскарадом, балами і втіхами
забавляю, кручу, веселю.
негаразди усі, усі голоди
тануть в холоді світлих очей,
фейєрверки затьмарюють колоти
і марнота спадає з плечей...
4.
хмАрки-лілії -
білі квіти
і під лепет пелюсток
ніжний легіть
нас гойдає -
сміючись,
умить злітаєм
ми на вихолцях
до неба -
і нічого
нам не треба,
окрім неба
глибочинь
і цей усміх
теплий сонця
й горобців
"чирик-чир-чик"...
5.
осінь, дощ і печаль,
і туман як вуаль,
і, захмарений, спить
місяць, зоряний кіт...
мовчки слухав я став
про кохання, що мав
й що віщує невлад
вітру вітами сад...
6.
...долу скинуті дощі,
від небес з вітрами впали.
долу скинуті дощі -
чорні тучи вмить розстали.
під зонти і у плащі,
світ заховано у скрині -
що є сил йому плещі
від віків в віки, як нині.
хай оглухлий світ - нехай
віко скине в небо синє,
хай осліплий світ - нехай
упаде він на коліна
й від любові, хвилювань
хай чуття відчує чуйно,
серця силу колотань,
ритм у грудях хай почує...
7.
переставити ноги в кайданах
і під регіт фанфар триумфальний
ті кайдани розбить на майдані
і піти собі далі.
та звела мене путь у нікуди,
в небі хмари пливуть христами.
розірвати б руками груди!
і несила йти далі...
8.
...мокре листя на вітах,
дощами закреслений люд
і, огорнутий безладом світу,
у темряві сплю.
та минеться, розстане,
я знаю - усе промайне,
нічь скінчиться і сонячний ранок
розбудить мене.
1995-96рр., 2012-13рр.