Колобок
Частина 4 Зайчик
Ось вам і від зайця казка!
Не судіть мене, будь ласка
Колобка ж бо я не з`їв,
Та, пригадую, хотів.
Розповім я вам по правді
Ось як все було насправді:
Я собі сиджу, боюся
Зі страху в кущах трясуся.
Раптом звідки не візьмись
Прикотився хліб якийсь.
Я з кущів до нього - стриб
«Як же звати тебе, хліб?»
Той назвався Колобком.
По стежині, мов клубком
Від старих утік своїх,
На душі він має гріх:
Залишив їх без вечері.
Думав викотитись в двері,
Та зачинено було -
Довелось через вікно.
Стрівся першим йому я
«Повечеряє сім»я» -
було я собі подумав,
та згадав про свого кума,
що колись собі на лихо
з»їв такого. Ледве дихав!
Нині, Царство му небесне,
Колобки пішли нечесні,
Тобто, хімія одна -
Здатні вбити і слона!
Пожалів себе й сім»ю…
Пісню він мені свою,
Пам’ятаю, ще співав,
Навіть трохи танцював.
Й покотився стрімголов,
А на зустріч йому – вовк.
А що далі? От морока!
Запитайте краще Вовка!
.gif "{#}")
