Колобок

очима діда

жарт

Дістала баба. Допекла до печінок!

І чим я думав, як на ній женився?!

І скільки ж бігало за мною тих дівок,

А вибрав он таку, що хоч втопися!

Сидить собі в якомусь інтернеті,

Усе в неї сайти в голові.

Я сам собі готую вінегрети,

І нігті обкусав ось до кровІ!

У холодильнику - повісилася миша,

У зАсіках - гуляють павуки…

Із голоду у мене їде криша…

Як витримать і не піднять руки?!

Набрався смілості, і … «Сонечко, рідненька,

Спечи щось так, як вмієш тільки ти…»

Ага, наївний… довелось тихенько

У компі перерізати дроти…

Спочатку дві години психувала,

Терзаючи навіщось мишку й клаву.

Та все ж змирилася, і аж тоді згадала:

Колись же пиріжки пекла на славу!

Греблась між павутинням моя цяця,

Від цвілі сковорідку ледь відмила,

Знайшла десь по сусідах дріжджі й яйця,

Й – о диво! Колобка заколотила.

Запахло тістом, що підходить в хаті,

Заграли сурми в животі у мене…

Ось колобок, рум’яний і пихатий

Вже спікся… Так і проситься у жмені!

Та клята баба не дала відразу,

На підвіконня, щоб прочах, вмостила…

Ну от скажіть: хіба ж бо не зараза?!

Підозрюю: сама його й впустила.

Впав колобок – ота свята хлібина! -

В траву десь, бідолаха закотився.

І, скільки ми не гнули свої спини,

Та не знайшли. Немов запропастився!

І я голодний, й непривітна баба,

У компі перерізані дроти…

І давить, давить, давить мене жаба! -

Десь мій обід подався у світи!

Лубни, 24.01.13