Cтояли люди...
Стояли люди.
Хто в німій журбі,
Хто в відчаї
А хто в звіринній люті.
Усі стояли
Мовчки, як німі,
Ніби ланцами
До землі прикуті.
Заплутавшись у власній слаботі,
Стояли і дивились краєм ока
Як в центрі площі,
Там на видноті
Злотішашись,
Із гаслом її бренду,
Зухвалії нікчемці,
Взявшись в боки,
Камінням заживо
Закидали Легенду.