01.02.2013 19:48

для всіх

501

6 | 6

 © Оля Стасюк

Гірська річка

з рубрики / циклу «Рідна земля»

Сніг летить за вікном.

До небес підіймають храми.

Зледенілі гілки протинають повітря густе.

Я до річки іду, щоб вона заспокоїла рани,

Бо зігріє нескоро їх сонце з небес золоте.

Річка тихо хлюпоче – на воду дивилася б вічно.

Може, мавка я в серці чи синя русалка тонка.

Камінці у воді набули дивну форму обтічну.

Я сюди не вернусь. Прощавай, моя рідна ріка.

За багато століть прилечу. І стоятимуть храми.

Буде сніг колихатися в сплетиві чорних гілок.

В мене вже не буде ні страждань, ні гарячої рани,

Тільки крила із мрій, з дивних снів і чарівних думок.