Деркач Олександр
Надворі гвалт і колотнеча -
Зима як сука із конурки,
лютує в ревнощах за вечір,
за наші похапцем цілунки.
Вечеря потайки, у тиші,
Вино у чаші - одна на двох
І свічі моляться безгрішні,
В печалі, у пречутті тривог.
Завчасно ранок скрапне воском,
Розлуки нашої предтеча.
Зима завиє слідом тоскно
На мою постать в холоднечі.
м.Прилуки, 01.02.2013р.
03.02.2013 12:57 Чернуха Любов => © |
 Захотілось обігріти! |
02.02.2013 13:43 Ірина Затинейко-Михалевич |
 похапцем...потайки...завчасно...розлуки предтеча...холоднеча!!!!!ЖИТТЄВИЙ АЛГОРИТМ!!!! І СМУТОК ВАШИХ РИМ...щем...думок обривки...усе своєчасно...від тебе втеча...вважай, що холоднеча... |
02.02.2013 02:41 Юрій Шеляженко => © |
 Мінімум рефлексій, максимум дій. Але щирість та повнота миті візуалізації обеззброює. |
01.02.2013 23:30 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже класно!!!!! Думала, гумор. А чомусь сумно стало... |
01.02.2013 21:52 Сашко Новік |
 сподобалося |
01.02.2013 21:24 Тетяна Белімова => © |
 Ще раз перечитала. Образи всі лягають один на одного. Вино у чаші читаю як причастя коханням. Природа передає настрій ЛГ - те що на споді, те що його гнітить, і я розумію, що це - швидка розлука. Мені здалося, що йдеться про невідворотність Долі, певний Фатум, який нависнув над двома, і їх, безумовно, пов"язує кохання. Передчуття невідворотного викликає оту похапливість і ніби прискореність дії у цьому невеличкому сюжеті. |
01.02.2013 21:17 Каранда Галина => © |
 можна чесно? до віршу придратися не можу, але чомусь асоціації геть негативні... не знаю, про що хотіли написати Ви, а в мене склався образ похапливої зустрічі зрадливих коханців... і навіть безгрішні свічі не відбивають відчуття чогось брудного і отого сучно-конурного... Ви вже вибачте, то не я, то асоціації... я їх не контролюю. |
01.02.2013 21:08 Тетяна Белімова => © |
Мені сподобалося! |
01.02.2013 20:36 Тетяна Чорновіл => © |
:)))))))))))) У мене не відкриваються неопубліковані! Прочитавши передогляд, не можу вже дочекатися опублікування Вашої романтичної лірики! :)))) |