Не чекала
з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»
Не чекала любові. От - вірте чи ні – не чекала.
Може, ненависть люту, чи біль, чи вогненну печаль.
Чистоти було мало, тепла не зимового мало.
От вона і ховалася спершу під темну вуаль.
Тихо кралася в сни і цілунками їх не спиняла.
Припорошила вії – зима ж, хоч любов, та зима!
Чистоти було мало, вогню піднебесного мало!
І пориву не було. Буває – пориву нема.
Не чекала любові. І свічки її не палила,
Якби знала – нагріла б оселю і стерла сліди.
А вона була поряд, з вуаллю, як чорна на білім,
Розпаляли її ці зимові страшні холоди.
І раптово – зайнялася. Мить – навіть менше! – минуло,
І вуаль розлетілась на тисячі й сотні ниток.
Може, сонце піднялось, чи поклик одвічний почула, -
Це ж-бо був тільки крок. Хоч і вічний, але – лише крок.
Не чекала любові. От - вірте чи ні – не чекала.
Може, ненависть люту, чи злість, що б вогнем залила.
Чистоти було мало, тепла не зимового мало,
І пориву. І сонця. А квітка любові цвіла.
