К зиме

з рубрики / циклу «Мысли»

Ну вот и все, уже теплей не будет,

Природа плачет осени во след,

Спешат расстаться с непогодой люди

Быстрей проникнуть в теплый окон свет!

А дождь холодный, звонко моет окна,

Смывает пыль и летнее тепло

Последний лист, намокший липнет к стеклам,

Хоть понимает, - все уже прошло!

Клин журавлей на небе не курлычет,

Они уже довольно далеко

Озябший пес скулит, как будто хнычет,

Собакой быть ведь тоже не легко!

И призрачен туман, рассвет холодный,

В травинках иней, в лужах корка льда,

А ветер рвет одежду - пес голодный,

Подходит дней унылых череда...

Далі переклад на українську, який я робив сам :

Ну ось і все, тепліше вже не буде,

Природа плаче осіні у слід,

З негодою спішать розстатись люди,

Проникнути у теплий вікон світ!

А дощ холодний дзвінко миє вікна,

Змиває пил і літнєє тепло!

І лист намоклий, ще цілує стікла,

Хоч розуміє, - що усе пройшло!

Клин журавлів на небі не курлика,

Бо відлетіли в теплії краї,

І змерзлий пес скавчить, неначе хника,

Собачі думи думає свої!

Туман примара, і світанок вже холодний,

На стеблах іній, і калюжі лід кує,

І вітер одяг рве, як пес голодний,

Це днів похмурих черга настає...