11.02.2013 15:42
для всіх
389
    
  4 | 4  
 © Тетяна Чорновіл

ТУМАН

ТУМАН

з рубрики / циклу «АКРОВІРШІ»

Танучи в зимовому безсиллі,

Тихо струменять над снігом кволим,

Трепетно стікають сиві хвилі

Тополиним віттям гострочолим.


У стрічкИ тягучою габою

Убирають ночі тінь спросоння,

Устилають, повнячи собою,

Улоговин і ярків бездоння.


Мріють молоком густим залити

Місяця окраєць в спробах марних –

Мерехтить, ясний, несамовито

Між кінця нічного сплесків хмарних.


А легкий вітрець торкає лише

Атмосферну млу, у ніч розлиту.

Ах… Стікає дзвоном млосна тиша

Аж за світанкові межі світу.


Не питай же, лагідний світанку,

Нащо я в дзвінку ступаю тишу.

Незбагненне диво наостанку

Ніжним відголоском в снах залишу.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.09.2013 18:41  Зельд => © 

Гарний вірш, аж свіжо стало) від туману.., від туману.)

 12.02.2013 09:36  Деркач Олександр => © 

Вийшов віршик із туману))) цікаво і красиво!

 11.02.2013 23:57  Чернуха Любов => © 

Дуже-дуже сподобалось, я в захоплені!!

 11.02.2013 20:31  Віктор Насипаний => © 

Цікаво! Напевно, непросто писати такі акровірші?

 11.02.2013 20:26  Оля Стасюк 

Красива ідея:)))

 11.02.2013 18:45  Каранда Галина => © 

ух-ти!) а я думала, що акровірш про туман - це 5 рядочків) А воно - ого-го яке! Клас!)))