КЛЯУЗА ПРО СВОЛОЧЬ
з рубрики / циклу «гумористичні вірші»
Дільничному інспектору
Кляуза попала:
"Я, гражданка, Вероніка,
Кляузу писала
Про то, як сусідську сволочь
Муш Ля покусала.
Прошу дати цьому ходу
І завести дєло,
Што муш Ля кусати сволочь
Дуже не хотєла".
Крутив, вертів цю писульку
Дільничний інспектор,
Під лупою роздивлявся,
Вставляв у проектор...
Ну, що ото таке "мушля"
Сволоту кусає?
Може на те кримінальна
Стаття припадає?
Узяв словник кримінальний,
Переклад знайшов:
Кухля, Рухлядь... Ось є мушля -
Ракушка, чи шо?
Та як же ж це треба пудрить
Мізки чоловіку?
Визвав він для консультацій
Саму Вероніку.
-Признавайся й не роби
Ходу криміналу,
Оцю кляузу це ти
Мені написала?
-Я писала! Понімала
Правду пояснять.
-То скажи, що таке мушля?
З чим її їдять?
-Муш ля - Ляля!
Ти його не зьеш...
Він сам жере кого хоче
І сволоту теж.
-То це муж твій?!! -
Ось дільничний почав прозрівати.
-Муш мій! Правда, Ліліян,
Я Ля його звати...
-А хай біса його мамі,
Оце накрутила,
Тут ти пишеш "сволочь", хто ця
сволочь потерпіла?
-А ця сволочь то сусідська
Рижая собака.
То ж муш Ля вкусив її
За место...За… сра... извиняюсь, ляшку.
Якось вчора пообєдал,
Пива муш напився,
А сусідська рижа сволочь
До нього вчипився.
Він упав на усі ноги
І не піднімався,
Только кругом одним ротом
Кусався й ругався...
Я ж писала у кляузі,
Аж рука потела,
Шо мій муш Ля оту сволочь
Кусать не хотела...
-Добре, жінко, - зміг дільничний
Мовить, - Вероніка,
Йди додому й заспокоюй
Свого чоловіка.
В тому, що він покусав
сусідського дога
Криміналу я не бачу.
Зло те не від нього!
Знаю я російську мову,
Українську знаю...
А якщо такий вже суржик,
Я не понімаю...
Тепер треба керівництву
Рапорт написати,
Хай доплачують, щоб зміг я
Вас перекладати!
2010