Маріанна
На очі впала полуда.
На небі нависли хмари.
І скрізь одна лиш облуда.
Невже заслужена кара?
І доки така спокута?
Чи тільки брехня навколо?
Чи все, що своє, забуте?
Чи спалене наше поле?
Де омріяний ранок?
Де світанку заграва?
Із знівечених бранок
Може стати держава?
28.02.2013 16:40 Тетяна Чорновіл => © |
 Бувають моменти таких от запитань! І головне відповіді нема! (( А тоді попускає. Чудовий вірш. |
27.02.2013 15:53 Ем Скитаній => © |
 питання...тільки байдужий без питань прямує в лайно і не помічає цього... такі от роздуми збудили рядки Вашого чудового віршика. |
27.02.2013 15:04 Чернуха Любов => © |
 Риторичні питання.. |