Туман цілується з дощем
Туман цілується з дощем,
І сонце пестить сніжні гори.
А ми розлукою живем,
Не знаєм, що робити з горем.
Корзинку щастя ми свого,
Не донесли все ж до кохання.
Снігами серце замело,
Душа пізнала вже страждання.
І пам`ять ріже знов живе,
Ножем так схожим на мовчання.
І вірус твій зітре мене,
І зустріч наша ця остання…
