Навіяне дощем
І мов замерзле змокле кошеня,
Стою одна на цій автозупинці...
Ховаюсь в капюшоні навмання,
Тремчу і розлітаюсь по крупинці,
А в когось чай, камін, старе кіно,
А хтось сховався в своїм теплім ліжку...
Хтось розкидає гроші в казино,
Хтось досі вірить в принца й білосніжку...
А хтось, як я, стоїть мов одинак,
І проклинає холод цей нестерпний...
Мов корабель, що загубив маяк,
Мов птах, якого вбили кілометри...
У когось розрядився телефон,
Комусь лиш просто нікому дзвонити...
Так хочеться кричати в мегафон,
Щоб відгук серця твого десь зловити.
Ти захисти, від болю захисти,
Від вітру, що шаліє ураганно...
Укрий плащем, додому занеси,
А там цілуй так гаряче й спонтанно.
А я стою, мов змокле кошеня,
Автобуса до тебе ще немає...
"Ти дочекайся, бо ти не одна,
Бо він потрібний, Він тебе кохає...
24.02.2012
