Корилася, молилася

з рубрики / циклу «Про долю»

Корилася, молилася

Та доля глузувала,

А може, то наснилося,

І ніч той сон забрала.

Нехай іде він за ліси,

Іде в чорну багнюку,

А вона вмиється з роси

Та матиме науку.

Не снилося, судилося

Все те пережити,

Їй щастя так хотілося

Та щиро полюбити.

Прийшло кохання, як той цвіт,

Голубкою літала,

У вісімнадцять своїх літ

Вперше покохала.

Солодких поцілунків смак

Ще досі відчуває,

Та трапилося все не так,

А серденько страждає.

Душа, як пташечка тремтить,

Немов у сільці б’ється,

Хоча б побачити на мить

Серденько розірветься.

Корилася, молилася,

Рана заживала,

На все життя зневірилася,

Та більше не кохала.

м. Славута,