20.03.2013 14:34
для всіх
178
    
  - | -  
 © Маріанна

Відлунює іній  в ранковій моїй самоті,

Забуто про вирій, що мрії веде до мети,

Вже зведено вежі, високі мов з білої мли,

Ховаємо межі, де видно галактик світи.


Слонової кості руйнується острів малий,

Не вистачить злості, то морок усіх розділив.

За ґратами стихли всі схлипи осінніх дощів,

Волання повинні вже вивести смуток з кущів.


І знову снується печальних думок полотно,

Ковтком не відчути життя як хороше вино.

Зостанеться прірва, що пустку відкриє космічну,

Яка принесе провидінь чистоту хірургічну.

Маріанна цікавиться

  • МаріаннаМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Рекомендуємо також:



Пошук по сайту

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!