Ода Жінці

Перед Творцем схиляюся в пошані 

Й не знаю де слова подяки взяти 

За той безцінний дар, що нам спіслав він 

Й дозволив ЖІНКОЮ його назвати! 

Як у саду розкішная троянда, 

Царює в різнобарвї чудо-цвіту, 

Овила Землю запахом лаванди, 

Ти - красивіша від всіх разом квітів! 

Що дав Творець тоді до тої глини, 

Із кого образ став він твій ліпити - 

Не знає людство правди і понині, 

І тайну цю нікому не відкрити! 

Бо в твоїм образі усі земні бажання, 

Усі земні здобутки і звитяги. 

У твоїм образі витає дух Кохання, 

Дух Ніжності, дух Вірності й Поваги! 

У твоїм образі вирує Материнство, 

Ховається палке бентежне Слово, 

У твоїм образі сам Оберіг Дитинства 

І сама Суть всього життя земного! 

Перед Творцем схиляюся в поклоні, 

Перед його творінням - у захваті! 

Коли він брав моє ребро в долоні - 

Шматочок серця мусив також взяти!