05.03.2010 11:55
-
1023
    
  1 | 1  
 © Борода

Покарана гордість

Пелюстки опадають на розі, 

Оголяють покарану гордість 

І застигла краса в мертвій позі, 

До вершини лиш крок не дійшовши. 


Повні сліз розхвильовані очі, 

Повні груди тривоги-образи, 

І сумління змиритись не хоче, 

Що і слава, й краса - все позаду. 


Ось упала сльоза і скотилась 

По стеблу на зелену колючку, 

Відігріла її, напоїла 

І прикрила сухим пелюсточком. 


Пелюсток той не витримав вітру 

Й полетів у безмежнії далі, 

А колючка умить стала цвітом, 

Як в легенді чарівна Розалія. 


І побачила мати-троянда 

Як краса її в доньці ожила, 

Зашарілась в старечих румянах 

Й стиглим запахом сад одарила! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!