Сніг впав між дум:
– Змерзла Весна…
Ні! Я зросла в ніжних пролісків чарах.
Вечір слав сум:
– Смеркла вона.
Я ж зайнялася багрянцем у хмарах.
В зимному сні
Стомлених віт
Соком жагучим нуртую потроху.
На чужині
В мій дивосвіт
Птаство із вирію кличу в дорогу.
В теплі дощі
Щастям зійду,
Сповню закохану мрію жадану.
Схлипну вночі
В ласки меду
І на устах поцілунком розтану.
Тетяна Чорновіл 
