04.04.2013 10:36

для всіх

288

8 | 8

 © Каранда Галина

Таки завесніло...

з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»

Таки завесніло. І крига - зі скрипом, а скресла.

Таки відступила від нас ця невпинна зима.

Малесенька квіточка дивом з-під снігу воскресла, 

Хоч думала я, що там вже й цибулинки нема…

Вже звиклась з морозом. І куталась у хуртовини.

Забула і думати: десь ще буває теплО...

І – ось тобі й маєш! – таки дочекалася днини, 

Що сонечко світить, неначе так завжди й було.

Неначе й не било в лице крижаним диким вітром, 

Неначе й не я то в снігу по коліна брела.

І те, що було безнадійно розбитим коритом, 

Здається – ось-ось – пустить пагін до того тепла.

Таки завесніло. Як стрімко там все оживає, 

Де вчора дзвеніла тривожна луна кришталю.

Таки відступає зима. Таки вже відступає.

Я рештки її, мов опудало чорне, спалю.

Лубни, 4.04.2013