21.04.2013 10:14

для всіх

200

2 | 2

 © Антоніна Грицаюк

Непутящий син

з рубрики / циклу «Про долю»

Заболіло біля серця, закололо в грудях,

Як вже вийти показатись Семену на людях,

Сина має – непутяще, бісова дитина,

Відвертає уже очі геть уся родина.

Любить ігри, ресторани, ще й дармові гроші,

А в Семена нападають із відчаю воші,

Витягнув усе вже з хати, стіни кругом голі,

Не такої він чекав на старості долі.

Працював, як віл в ярмі, що тут говорити,

А для чого, розкажіть, як на світі жити?

З горя жінка посивіла, хвороби обсіли,

Як же чадо вони в двох пестили, любили.

Люди тикають у очі, проходу немає,

А синок собі гуляє і втоми не знає.

м. Славута,