Бідолашна дівчина

з рубрики / циклу «Про долю»

Соловейко тьох-да-тьох співає без впину,

Ненароком розбудив молоду дівчину,

– Ой не співай, соловейко, я тебе благаю,

Десь поїхав мій миленький, а куди не знаю?

Кажуть люди знайшов іншу, серце завмирає,

Скажи мені, соловейку, чи ще пам’ятає?

Мої ніжні поцілунки, слова про кохання,

Чи цілує уже інша, а мені – страждання.

Чому замовк, та не хочеш правди розказати,

Вже світає зозуленька почала кувати,

– Не куй, не куй, зозуленько, я тебе благаю,

Без коханого на світі жити не бажаю.

Накувала літ багато, чом не зупинилась,

Краще б я на світ цей білий була не родилась.

м. Славута,