Гарно написали, пані Тетяно! Ми з жінкою теж у той день були на параді в нашому Острі. 1-го вже йшли тривожні чутки серед людей про радіацію, а головна інформація була тільки від "ворожих голосів".
це був апогей "комуністичного" панування, інтелектуальна і моральна ницість науки і ідеології...і над цим всім Божий знак - зірка Полинь (інша назва чорнобиль)
Я все це пам"ятаю... Ми теж мали йти із батьками... Але подзвонила бабуся й сказала, що якась - дослівно - "пічка взірвалася, нікуди не йдіть"... і ми не ходили, хоча були запрошення... Пригадую, один час, коли ще трамваї ходили по Саксаганського й Шота Руставелі, їздив трамвай пам"яті - такий розфарбований під мілітарі із чорними фіранками. А в середині - портрети рятувальників із іменами й короткими біографіями... В репродукторі - бардівські пісні про зону відчуження... То був дуже сумний, але потрібний захід. Ці всі люди, які нас тоді рятували, вони всі згоріли від раціації... Маленькі й непомітні, а насправді - герої...
23.04.2013 19:08 Суворий
А як Вам велогонка при радіаційному фоні 1000 мкР/год? Це вже далеко не 1 травня...
23.04.2013 18:53 Суворий
- Пізніше було багато закидів, що не можна було після аварії виводити людей на першотравневу демонстрацію. Хто приймав рішення про її проведення?
Валентина Шевченко: - Тридцятого квітня засідало політбюро ЦК Компартії України, де розглядали це питання. Вчені доповідали, що станом на цей день у Києві радіаційний фон був у нормі. Засідання закінчилося о 18.00. А перед цим з Москви прийшла вказівка, що немає необхідності відкладати демонстрацію.
Тож домовилися: людей виводити небагато і демонстрацію провести швидко. Але, як потім стало відомо, 30-го числа на 20-ту годину вечора вітер повернувся у бік Києва і в місті почав підніматися радіаційний фон.
І хоча на ранок він ще не був критично високим, демонстрацію ми провели швидко - менш як за дві години, хоча раніше вони тривали 3,5-4 години.
Всі керівники республіки, попередив Щербицький, мають бути на місці, нікуди не відлучатися, бо очікуємо на керівництво країни з Москви. Коли приїхали Рижков і Лігачов, було ухвалене рішення вже про відселення людей із 30-кілометрової зони. Переселенцям вирішили віддати 9 тисяч квартир, які були приготовані для киян як подарунок до 1 Травня.
