24.04.2013 20:18

для всіх

246

9 | 9

 © Каранда Галина

з рубрики / циклу «про життя»

– Казав – «люблю», мене боготворив,

А потім взяв і утоптав в багнюку…

Лиш завдяки мені живеш і жив!

За що ж терплю від тебе таку муку?

– Та все ж не так! Не втоптую в багно,

А дбаю про продовження я роду!

Причому і твого, не лиш мого!

Одвіку так задумала природа!

Я ради нас з тобою спину гну!

Аби завчасно і тобі, й мені не згнити!

Тебе я також на собі тягну,

Бо все – з багна! То ж ми з тобою квити!

– Не виправдовуйся! Багно – і є багно!

– Неправда! То свята землиця-мати!

 .......................................................

З ріллі своє доводило зерно,

А хлібороб продовжував топтати…