Я – далеко
з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»
Моя весна з твоєю била глеки.
Був день морозний.
І розцвів нарцис.
А я – далеко! Бачиш, я – далеко!
Ти не докинеш болю чорний спис.
Я бачила – ти вийшов, сів на ганок,
І загорнувсь туманом, як плащем.
Такий п’янкий був цей квітневий ранок,
Коли фіалки сипали дощем!
Над нами реготілись повітрулі
І пір’ям диким сипали із крил.
Я голос твій, я голос твій не чула!
Тому мені забракло раптом сил.
І день морозив. І тонкі лелеки
Із хмар стогнали.
Стогін рвався вниз.
Ну що? Ти радий? Радий?
Я – далеко!
Не плач… Не плач… Тримай свій чорний спис…
