Прощання з іменем

з рубрики / циклу «Крокуючи життям...»

"Ну, а если пропал мой след
И пришел без меня рассвет,
Я прошу: не сердись, не надо!
Знай, что просто меня уже нет..."
Эдуард Асадов

Одне ім`я, а скільки в ньому болю!

Скільки страждань, і сліз, і самоти.

Ти назавжди забрала в мене волю.

І посмішку мою украла ти.

У грудях біль і дивний стукіт серця,

Воно ж забуло той адреналін.

Воно вже пережило біль увесь цей,

І гордо, й вільно піднялось з колін.

Багато хто мені тепер не вірить,

Розмови судять і мої діла.

Я думаю, нічим уже не змірять

Той біль, що причинити ти змогла.

У серце ніж встромила ти хоробро

І довгий час тебе я забував.

Проте в тім серці залишився образ

Отої дівчинки, що сильно покохав.

Життя іде і все заради нас,

Але ми не цінуєм цього щастя.

Тим часом вдаль спливає і наш час,

Та повернути нам його не вдасться.

І ось стою… Нестерпний біль в ногах,

Самотність собі взяв я за основу.

І в душу заселився дивний страх,

Що я комусь відкрию серце знову.