Матриця вічності
В моєму серці — знаки запитання,
В моїй душі проставлені абзаци,
В моїх очах — сльозинки бездоганні,
В тобі колючки, зірвані з акацій.
Немає слів, лишилася мовчанка.
В квадраті снів пропали всі кути.
Тепер лиш є трапеція-коханка,
Але й від неї хочеться втекти.
В суцвітті мрій з`явилася репреза.
Я усміхнувся й знову замовчав.
Всі почуття співставили терези.
Хтось їх схопив і, наче, розірвав.
Від парадоксів думка заблукала
І зруйнувалась матриця часів.
У псевдосвіті вічність доконала,
Зогнила в жменях наших лжебогів.
