29.04.2013 14:30
for all
157 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Тарас Процайло

Матриця вічності

В моєму серці — знаки запитання,

В моїй душі проставлені абзаци,

В моїх очах — сльозинки бездоганні,

В тобі колючки, зірвані з акацій.

Немає слів, лишилася мовчанка.

В квадраті снів пропали всі кути.

Тепер лиш є трапеція-коханка,

Але й від неї хочеться втекти.

В суцвітті мрій з`явилася репреза.

Я усміхнувся й знову замовчав.

Всі почуття співставили терези.

Хтось їх схопив і, наче, розірвав.

Від парадоксів думка заблукала

І зруйнувалась матриця часів.

У псевдосвіті вічність доконала,

Зогнила в жменях наших лжебогів.


___________

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 30.04.2013 11:36  © ... => Тетяна Белімова 

Пані Тетяно, усі слова ллються самі по собі... Ніколи не "вириваю" слів, вони, немов пір’їни, лягають на рядки. Дякую Вам за коментарі)) 

 30.04.2013 11:29  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую)) Поезія живе у всьому... 

 30.04.2013 11:29  Тетяна Белімова => © 

Пане Тарасе! Це щось неймовірне ви написали! Перечитала! Тричі! І все одно якось більше інтуїтивно все відчула!)) 

 30.04.2013 02:26  Наталія Сидорак 

круто! Сподобалося) 

 29.04.2013 22:51  Світлана Рачинська 

Просто вища... Та що там вища?...
Прикладна поезія!!!...
А математика, виявляється, теж художня наука)))
гарно 

 29.04.2013 16:10  Каранда Галина => © 

подобається. Багато дуже сильних, незатяганих образів.