Філософський вірш

Як янголи на сходах неба, горять в пітьмі нічній ті зорі, Що кличуть в далі ночі, до себе манять - ...

Закинути б рушницю на плече, Рябого пса почухати за вухомІ неквапливо під грибним дощемУ рідний ліс ...

Привиділась-наснилась косови́ця –Минуле щастя в рідному краю́:Дзюрчить вода холодна у криниці,...

Роздоріжжя - чергове бездоріжжя? Перехрестя розіп`ятих думок. Ти стоїш... А навколо свище Не віт...

Де ти, юність моя розкута?Чом же ти не тривала вічно?Додає часопли́н цикутуУ «Цеку́бу» ...

Це відбудеться знов. Це – уже зазвича́й:Там, на небі, благання мої ігнорують.Без кохання, н...

До вагону метро столичного Наші душі юрба затиснула Без дистанції без граничної, І без сорому, і без долі.

Останній сніг приречено мете, Мов самозваний князь іде на плаху. Ніхто йому не радий і ніде́, Усі його картають, бідолаху...

Завтрашній день постане з цієї осені -Верхівки столітніх угледять його на сході.…Зустрінемось...

Невідворотня осінь не схибить в барвах й не зрадить словом, Прийдешній ранковий гамір вгамує бліда т...

Часом, здається, що памʼять даремно гортає життєвий архів, Непевна дорога все більше - безбарвна ц...

Край неба сходить з вогню провісник нового дня, Защебетала ранкова втіха, чи й не спала?Ця мить без...

Прісні сльози знову вмиють ранокЙ шматками дзеркала, розбитого в друзки, Мільйони відображень з-по...

Коли невідступний ранок укотре розплющить очі, Ми станемо трохи ближчі до цвіту поснулих вишень, Б...

А небо знову плакало дощем, Злітали зорі із осінніх кленів, І ніби спогадів наповнені кишені, Тяг...

Час покинув свій, долаючи втому…Я - у Києвісто років тому.Усміхнені квіти на клумбах.Трамваїв...

Відправ собі в майбутнє лист Про світлу й теплу радість. Збудуй для себе в мрію міст. Стань Аріадною.

Вірш про перехідність буття, де листя стає метафорою людської долі, неминучого падіння та очікування нового життя

*ЛИК Обличчя, а також його зображення (звичайно на іконах).

Другу... Коли все ще, в полоні ілюзій, я махаю пудовим мечемі тримаюсь за те, що ми - друзі, підставляючи с...

Вірш розмірковує над тим, що чекає після смерті, передаючи тривогу перед невідомим, але водночас пропонуючи надію на теплі й затишні спогади

Вірш про втрачений шанс, про те, як невисловлені слова стають мовчазними в’язнями шухляд, а життя минає, залишаючи лише спогад у вигляді зірваної афіші

Вірш змальовує місто як живий, могутній механізм, що зачаровує і поглинає, спостерігаючи за мешканцями та визначаючи їхню долю

Цей вірш – пронизлива рефлексія душі, що відірвалася від земного буття, сповнена спокою й примирення зі смертю. Ліричний герой розмірковує про свою відсутність ...

Цей вірш — меланхолійна замальовка міста, що дихає холодом і самотністю. Образи тіней, в’янучих квітів і запитання, що зависає в повітрі, створюють атмосферу пр...

Допустимий рівень агресії Позитивне мислення при рецесії Здоровий спосіб життя Дієта наприкінці д...

Ніч. День. За гранню прожитих років, Без балачок і без дзвінків. Трухлявієш неначе пень. Ден...

Подивись на свою руку, зазирни у диво-всесвіт, затримай в собі цю думку - і почуєш срібний плес...

Колись давно я зосередилась на сонці.Воно таке - яскраве і сліпуче.І так давно сліпить себе давала м...

Чистий аркуш хвилює безмовним тремтінням почину, Нескінченним багатством можливостей втілення форм...