Філософський вірш

Привиділась-наснилась косови́ця –Минуле щастя в рідному краю́:Дзюрчить вода холодна у криниці,...

Людині для щастя багато не треба:Світило б лиш сонце крізь хмари на небі, День змінював ніч, а тепл...

Добігає літо крізь осіннє сито.Скоро лист пожовкне, потім опаде.Щось життя занадто швидко пережито, ...

Усе життя — це гонитва за грошима. Важливий статус. Справжні почуття більше не потрібні....

Знов кінця добігає літо, Як бажання, що не збуло́ся…Золоти́ться у полі жито, Обважні́ло зерн...

я оглядаюсь на життя що вже прожив і бачу кучу промахів, помилок в минулому багато начудив та ви...

Столичними відкосами –Підйомами, узвозами –Дорога непроста.Самотній серед натовпу&helli...

Як янголи на сходах неба, горять в пітьмі нічній ті зорі, Що кличуть в далі ночі, до себе манять - ...

Закинути б рушницю на плече, Рябого пса почухати за вухомІ неквапливо під грибним дощемУ рідний ліс ...

Роздоріжжя - чергове бездоріжжя? Перехрестя розіп`ятих думок. Ти стоїш... А навколо свище Не віт...

Де ти, юність моя розкута?Чом же ти не тривала вічно?Додає часопли́н цикутуУ «Цеку́бу» ...

Це відбудеться знов. Це – уже зазвича́й:Там, на небі, благання мої ігнорують.Без кохання, н...

До вагону метро столичного Наші душі юрба затиснула Без дистанції без граничної, І без сорому, і без долі.

Останній сніг приречено мете, Мов самозваний князь іде на плаху. Ніхто йому не радий і ніде́, Усі його картають, бідолаху...

Завтрашній день постане з цієї осені -Верхівки столітніх угледять його на сході.…Зустрінемось...

Невідворотня осінь не схибить в барвах й не зрадить словом, Прийдешній ранковий гамір вгамує бліда т...

Часом, здається, що памʼять даремно гортає життєвий архів, Непевна дорога все більше - безбарвна ц...

Край неба сходить з вогню провісник нового дня, Защебетала ранкова втіха, чи й не спала?Ця мить без...

Прісні сльози знову вмиють ранокЙ шматками дзеркала, розбитого в друзки, Мільйони відображень з-по...

Коли невідступний ранок укотре розплющить очі, Ми станемо трохи ближчі до цвіту поснулих вишень, Б...

А небо знову плакало дощем, Злітали зорі із осінніх кленів, І ніби спогадів наповнені кишені, Тяг...

Час покинув свій, долаючи втому…Я - у Києвісто років тому.Усміхнені квіти на клумбах.Трамваїв...

Відправ собі в майбутнє лист Про світлу й теплу радість. Збудуй для себе в мрію міст. Стань Аріадною.

Вірш про перехідність буття, де листя стає метафорою людської долі, неминучого падіння та очікування нового життя

*ЛИК Обличчя, а також його зображення (звичайно на іконах).

Другу... Коли все ще, в полоні ілюзій, я махаю пудовим мечемі тримаюсь за те, що ми - друзі, підставляючи с...

Вірш розмірковує над тим, що чекає після смерті, передаючи тривогу перед невідомим, але водночас пропонуючи надію на теплі й затишні спогади

Вірш про втрачений шанс, про те, як невисловлені слова стають мовчазними в’язнями шухляд, а життя минає, залишаючи лише спогад у вигляді зірваної афіші

Вірш змальовує місто як живий, могутній механізм, що зачаровує і поглинає, спостерігаючи за мешканцями та визначаючи їхню долю

Цей вірш – пронизлива рефлексія душі, що відірвалася від земного буття, сповнена спокою й примирення зі смертю. Ліричний герой розмірковує про свою відсутність ...