«9-те травня»
© Анатолій КостенюкВ День затамованого горя
та незабутньої скорботи…
В День затамованого горя
та незабутньої скорботи…
Уявою в дитинство я ітиму.
На холодець готується відвар....
Брехня спокійно стала на поміст
І заявила: "Я тут голова".
А Совість, наче Страх, піджала х...
- Як гадаєш, чекає нас радісне Завтра?
Он вітер розкинув холоднії шатра.
- Давай проживемо зі зміс...
Великий театр життя –
жива декорація сцени.
Тут наші думки і чуття
у сильних руках Мельпом...
Коли ятрить дощем холодним
і сумом в серце скрапує роса,
не дай себе печалям темноводним,
мо...
Хтось про когось щось сказав,
хтось комусь судьбу зламав,
хтось привласнив не своє,
хтось чужи...
Давайте пізніше. Давайте вже – після війни.
Вона, наче смог, у повітрі зависла – і душить.
«Ми прагнемо миру» - єхидно брехали вони.
Війна уже тут, ось. І змором бере наші душі.
Куди б хто не дійшов,
То рушав він завжди сам.
Дорогою Сову надибав
Переходив поле вплав
Аб...
У безсонну ніч... У траві густій... Проросту.
Я шукаю слів - мододих вітрів і... весну.
Поки сніг тремтить, спить трембіта. Грань
Тихо жевріє, дим обмотує небо з ран.
А свого часу все твоє прийде. Якби ж то знать, коли це: свого часу. Нас манівцями Промисел веде, Т...
Давно не пишемо листи,
наглухо замикаєм душі,
один про одного читаємо пости,
про дні минулі та...
Готуватись. До Різдва, чи до війни.
Якось так змішалось все докупи.
Чи ігристе буде у ціні?
А чи сірники, свічки і крупи?
Пробачте, пані і панове, що знов відвертою була, життя у мене полинове, тому гірчать мої слова
І в кожен день як по незрізаній стерні -
скололі ноги, досвід у долоні.
І мрії, навіть ті, схололі...
Допоки снігом ще не вкрило наші душі
і співчуття людське між нами не замерзло,
допоки очі не усіх...
Залишу на землі свої печалі, мене давно до себе кличуть небеса...
Доведуть до абсурду – та так і покинуть.
А скажуть, що так і було.....
...... Завчили. Повторюєм:
«Так має бути. Бо так же во віки було!»
Надривно тужить пізня осінь за вікном, хтось стукає тихенько в двері...
Не вернуть тогорічного снігу,
не впірнуть у ту саму ріку,
не спинити шаленого бігу
навіть мить ...
На скронях примостилася зима, і я їй підкорилася слухняно
Рік ділиться на чотири пори року. Так і людське життя можна поділити на чотири періоди
Я нутро изнутри кислотой обжигая, Отложу в себе сверхчеловековы яйца.От отравленных мыслей, от гряз...
Шепоче казку ніч чарівна людям, і п’є ковтками трав цілющих трунок...
Якби змінити долю я свою могла, то краще берегла б свого життя роки...
Всі зорі у поглядах, а погляди - в вічності неба,
Як колись, і тепер планета ковтає час.
Ранок - вечір... Жовте листя... Людина-амеба...
День - як простір, як повінь річок... і погас.
Триває Господній цікавий дослід
Із вивчення меж від "іще" до "досить".
А білочка все посмикуєт...
Чи зараз я жалкую за своїм минулим? Скажу відверто, щиро й однозначно – Ні!
Боже, давай відверто: це ж не єдиний з світів?
Вийшло хоча б де-небудь так, як Ти сам хотів?
Нам за гріхи Господь хвороби посилає,
а ми гадаємо: “І звідкіля вони взялúся?!&...