Філософський вірш

Відправ собі в майбутнє лист Про світлу й теплу радість. Збудуй для себе в мрію міст. Стань Аріадною.

Вірш про перехідність буття, де листя стає метафорою людської долі, неминучого падіння та очікування нового життя

*ЛИК Обличчя, а також його зображення (звичайно на іконах).

Другу... Коли все ще, в полоні ілюзій, я махаю пудовим мечемі тримаюсь за те, що ми - друзі, підставляючи с...

Вірш розмірковує над тим, що чекає після смерті, передаючи тривогу перед невідомим, але водночас пропонуючи надію на теплі й затишні спогади

Вірш про втрачений шанс, про те, як невисловлені слова стають мовчазними в’язнями шухляд, а життя минає, залишаючи лише спогад у вигляді зірваної афіші

Вірш змальовує місто як живий, могутній механізм, що зачаровує і поглинає, спостерігаючи за мешканцями та визначаючи їхню долю

Цей вірш – пронизлива рефлексія душі, що відірвалася від земного буття, сповнена спокою й примирення зі смертю. Ліричний герой розмірковує про свою відсутність ...

Цей вірш — меланхолійна замальовка міста, що дихає холодом і самотністю. Образи тіней, в’янучих квітів і запитання, що зависає в повітрі, створюють атмосферу пр...

Допустимий рівень агресії Позитивне мислення при рецесії Здоровий спосіб життя Дієта наприкінці д...

Ніч. День. За гранню прожитих років, Без балачок і без дзвінків. Трухлявієш неначе пень. Ден...

Подивись на свою руку, зазирни у диво-всесвіт, затримай в собі цю думку - і почуєш срібний плес...

Колись давно я зосередилась на сонці.Воно таке - яскраве і сліпуче.І так давно сліпить себе давала м...

Чистий аркуш хвилює безмовним тремтінням почину, Нескінченним багатством можливостей втілення форм...

Сплетіння візерунків слів.Раптова ніжна мелодійність.Мереживо незвичності затягує у сни, Руйнує звич...

Золотавий місяць високо у небі. Мрія загубилась на чужій планеті. Світиться яскраво, мов зоря пал...

Квіти яскраві побачилата не тримала в долонях, не відчувала їх пахощів - чистих, ніжних, чудових.М...

Сонечко моє кохане, Усміхнись хоч раз... єдиний.Щастя моє довгождане Завітало в гості нині.А у мене ...

Неспішний поступ вулицею міста.Ось зацілована промінням квітка.Метелик на хмаринці примостивсь, як ...

У своєму болотi зеленому, Дуже тепло i легко було.Жабки мирно спiвали пiд кленами, Комишами усе поро...

Справ щоденних й не так, щоб дуже, йду на балкон за повітря ковтком - раптом зірка срібною смужк...

вона носила тисячі облич на діалектах світу гомоніла обожнювала чорний, смак суниць і каву вранці...

ТІЛО ТА ДУША Жило тіло: їдо, спало, І нічого не бажало. Щоб не холодно, й не спека, Від ...

вона, можливо, вперше у житті не поспішала можливо вперше слухала себе, а не чужих кортіло щастя -...

Триптих. Чи мріяв ти колись, як вільний вітер? Жар сонця в крилах відчував? Збирав колись ти у в...

Мій всесвіт, сильно ти змінився: Пропали барви, а з’явилась тінь. Я знаю: в чомусь помилився… Та винен я, а не мільйони поколінь!

Час піском замете піраміди. Ця вічність - така скінченна…

скільки ще мало статися того, чого вона зовсім не знала того, до чого її крихі...

її запитували про плану родина та оточуючі всим було цікаво, а що буде наступним в її біографії а ...

вона поступово втрачала себе не так, щоби зовсім непевно й ривками до кави бажала коньяк чи саке ...