Кольори весни

з рубрики / циклу «Весняна казка»

Кольорами тонкими

Надихалась,

Як парфумами.

Чорну ніч вколисала аж десь на зорі.

Надто гралась і куталась

Чорними думами –

Цілий вечір гули, наче дикі джмелі.

Нічка вітром зеленим, садами морозила

І ховала зірки

Від пустої лічби.

В мене крапля життя десь лишилась, –

Із осені, –

Я не нею поїла завмерлі квітки.

Так надихаюсь ніччю,

Як сонце і травами.

Голова іде обертом… квіти цвітуть…

Не ходи ти до мене пустими облавами,

Не ходи ти, думок передержана ртуть!

Від зорі – до зорі,

до холодного заходу

Буду пити багрянець проміння п’янкий,

Буду пити рожевість весняної злагоди,

Синь холодних очей,

сивий вітер тонкий…

Буду золотом сонця будити від холоду,

Зелень саду ловити –

лиш проміжком вій.

І, нарешті,

бузковим

закоханим

солодом

Увіллється до душ

весняний буревій.