Тінь
з рубрики / циклу «Таємнича ніч»
А тінь яка – як подих від свічі!
Така непевна, світла від розмаю!
Вона пливе, крадеться уночі,
Летить від того, хто найкраще сяє.
Всі вигини охоплює тонкі,
Непевності усі бере в обійми!
Що не кажіть, а тут, на цій землі,
Тендітна тінь – це річ доволі сильна.
Їй хочеться добитися свого –
Пізнати світле, слухати нечуле.
Чого ми боїмося? Чи кого?
Красивих тіней, знаючих минуле?
Та тінню бути – це вам теж не мед,
Бо ж тінь завжди лишається у тіні.
Найкраща тінь – це спалах тет-а-тет,
Коли у пальцях чується тремтіння.
Коли весна кидається в глибінь
І випиває всі у серця соки!
Така вона – тонка й непевна тінь,
Але така – наскільки? Чи допоки?
А поки – ходять-бродять тіні-сни,
І їм чарівне сонце геть не сниться.
Прекрасне все лишається в тіні.
Крикливості й безглуздя тінь боїться.
