Сонце в долонях
Хай небо ніколи не буде належати нам,
Я буду за тебе молитись, хоч ти не просила,
Нещадним твоїм і навіки забутим богам.
=Dreamer "Птаха"=
А правда у тім, що не треба шукати світів,
Де ми розміняєм на щастя останню монету.
У касі небесній давно не друкують квитків
На інші далекі /в околицях раю/ планети.
І обмаль підказок, суцільні табу на політ.
А я /неслухняним дитятком/ долаю кордони!
І лиш би мені не зотліти, як вийду в зеніт!
І тільки б відчути, як сонце розквітне в долонях!
Десь там залишилися гори зруйнованих стін…
О, небо, спасибі тобі, що умило водою
Замучену спрагою. Ні, не мене – тільки тінь,
І все, що мені не дозволили взяти з собою.
А там, десь на відстані сотень минулих життів
Я всупереч нашим забутим богам відчуваю,
Як ти мої крила борониш від лютих вітрів
І молишся ревно, щоб я долетіла до раю.
Бо щастя… воно, як завжди, в очевидних речах…
І як би там серце від болю не рвалося в грудях,
Від літа окраєць в твоїх верескових очах,
Я попри розлуку ніколи, повір, не забуду.
