...лютнева негода...
я вийшов з хати і, спираючись на костур, аби не впасти під натиском вируючих стихій сьогодення, йду крізь лютневу негоду, занурююсь у серпанковий простір - мені відомо, що там, попереду - пустеля, всесвіт самотності, там безмежна тиша, що я там завжди сам на сам із сабою, мені там зручно і комфортно себе я там почуваю - ледь дійшов до лави і присів у спочинку - у плащу під імжею і в тумані - спробував спочатку запалити сигарету, але не вдалося, бо вона розклеїлася у моїх заскорузлих пальцях - тоді не без труднощів я розкурив люльку - пихкаючи тютюновим ароматним димом у задумі, відчув полегшення, спокій і затишок у душі і в серці - лише думка билася у тривозі, стурбована станом речей, що склалися навколо мене... - чому стільки несправедливості у світі? навіщо взагалі ці труднощі життя, які штучно створює людина людині? звідки починається байдужість у суспільстві і яких меж вона сягає? а жорстокість - навіщо вона в людині? зненависть і заздрість - вони тотожні? доброта просто розлита Богом в біосфері - чому тоді люди бувають такі злі і нетерпимі одне до одного, доходить аж іноді до воєн і терору, спровокованого боротьбою за волю і справедливість?.. - скільки ж всього накопичилося вибухонебезечних проблем у житті! і усе так заплутано, наче у хворобливому клубку скрутилося цупко, не роз"ємно - торкнись лише і стане нестерпно боляче, спрацьовує інстинкт самозбереження і неважливо - збереження себе у правді, чи у брутальній, брудній, бридкій і огидній брехні - спрацьовує набутий рефлекс ефектом стискання пружини - мовляв, не віддам! воно моє, рідне і вічно було коло мене, для мене, зі мною, в мені... - так і живемо - страждаєм, мучимось, не каємось - але час не втримна річ - він іде, суне вперед і йому байдуже, як ми почуваємося у ньому - його справа рухатися вперед, а зміни - наша справа і наш клопіт... - змінюватися ж означає покращуватися - ми ж, навпаки, в намаганнях триматися за минуле скеровуємо часове коливання на погіршення - ми забули, що з минулого вчаться, а не живуть ним...
але про що це я?..і навіщо?..допалив, витрушую люльку і повертаюся у зворотню путь, сховатися під дахом - з неба зірвалася і надто густо сіє мжа, як для зими не звична - і вітер повіяв... холодний дуже.
