...а, казали, не літають
добрі велетні слони -
он їх скільки в небі стало
і веселих, і сумних.
плачуть то, а то сміються -
з того падають дощі.
то на спину повернуться -
спини чухать об кущі.
і прямують по веселці
світлі, ватяні, легкі
в казку синього озерця,
в дивний край і гомінкий.
обернуться кораблями
раптом слоники усі -
і з вітрилами-крилами
мов метеликі в красі.
і пірнають, тануть в сонці,
наче їх і не булО,
наче звіяло в долонці
і озерце замело...
але я в дитинстві літом -
пом"ятаю, не забув! -
бачив слоників у квітах
замість бджілок у степу....
