Між пахучих китиць іван-чаю

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Млість туманів трепетних розлита.

Манить п’янко…Я й не помічаю

Підступів заквітчаного літа,

Провокую Леля гру неждану,

В літепло пірнувши з головою.

Ох… Як серце завмирає ніжно

В мареві туманного розвою,

Коли сонце цідить сни неспішно,

В світанкову вгорнуте сутану…

Схаменутись би в грі літа скраю,

Та пророчать бонус ніжні хвилі.

Хто ж гадав, що Лелю я програю:

Спалахну в туманному свавіллі

І в рожевих пахощах розтану.

Візьміть участь в обговоренні

21.06.2013 12:03 Деркач Олександр => ©

Красиво...

20.06.2013 20:41 Сашко Новік => ©

класно

19.06.2013 17:29 Тетяна Белімова => ©

Сподобався образ Леля! І поруч із ним виринув ...бонус - неочікуване поєднання! Форма - захоплююся... П"ятивірш - не кожному дається.

)))))))))) цікаво бонус вплівся))))

18.06.2013 23:04 Ірина Лівобережна

Захотілося туди, в рожеві пахощі! Неймовірно гарно! )))

Так по Вашому гарно, ніжно, зі смаком літніх трав!

Вы как неутомимая пчелка творите мед поэзии. Сладко, вусно, цветочно, местами грусно, но всегда превосходно. И это пятистишье мне нравиться по ритмике намного больше, чем предыдущее. Чудово!



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ