ФЕМІДА
Часи не певні в нас настали,
Пора вже бити у набат,
Феміді очі розвязали,
На щит, терези поміняли,
Феміда стала як солдат.
В одній руці меча тримає,
Мов; стережися люде, бійсь!
На тобі злість свою зганяє,
Раз - пораз руку піднімає,
Й мечем тамує твою біль.
Щитом закрилась, як мандатом,
Не вразити її нічим,
Заслін зробила депутатам,
Проффесора вважає-татом,
Та зирить в натовп оком злим.
Стоїть на захисті потвора,
Та вибирає серед нас,
Кого накаже тая свора,
Піймати, кинути за грати,
Чи голову відтяти враз.
Такий ось грізний вигляд з виду,
Та це з переду, це в анфаз,
А ззаді врізавши хламиду,
Вони без сорому і стиду,
ЇЇ гвалтують, раз у раз.
