СМОЛОСКИП ЖИТТЯ
Кохання плід - вінець Творця.
Ми ж, не гамуючи бажання,
Даруємо із почуттям,
Нове життя, нове страждання.
Як поселяється душа?
У мить, коли одна клітина,
Зустріне іншу і життя,
Як крапля, з смолоскипа сплине?
Чи, коли мати міцно спить,
А плід іще, такий маленький,
Небесний ангел прилетить
Й поселиться в його серденько?
Чи може, біль і крик дитяти,
Із першим подихом, влетить
Душа, як літній вітер, брате,
Щоб смолоскипа розпалить?
Отак горить оте багаття;
-Душа глибока, як блакить,
А ми про неї мусим дбати,
Щоби вогню не погасить.
