25.06.2013 00:00

для всіх

196

1 | 1

 © Антоніна Грицаюк

Дощ

з рубрики / циклу «Про Природу»

Вітер, мовби скаженіє,

Жене чорну хмару,

Сонце й блиснути не сміє,

Боїться отару.

Чорна хмара попереду,

Небо закриває,

А за нею друга, третя,

Рахунку немає.

У єдине все злилося,

Грім та блискавиця,

Люди смикають волосся,

Так вже не годиться.

Віє вітер, скаженіє,

Град летить щосили,

Після нього все чорніє,

Руки ж приложили.

Працювали, гнули спину,

Люди в огороді,

Та дощу немає впину,

Напевно вже й годі.

м. Славута,