Хіба можна наказати
- Не люби! - своєму серцю,
Лиш тому, що та любов
Нерозділеною зветься?
Неподілена на двоє...
Я любитиму одна,
Як любили б ми обоє.
Нерозділена любов...
Тільки в ній біди немає,
Бо вона своїм вогнем
Мені душу зігріває.
Знову кажуть всі - Забудь?
Та для чого і навіщо?
З того часу, як люблю
Я, мабуть, найщасливіша.
Не ревную я його,
В злобі лікті не кусаю,
Хоч і любить іншу він
І вона його кохає.
Нерозділена любов
Не мине, як літня злива..
Я шепочу знов і знов,
Мов молитву - Будь щасливий!...
