повернулася ненька
Повернулася ненька додому з далеких доріг,
Привезла, окрім грошей, в очах своїх тугу і втому
Покотилась сльоза, ледь ступила на рідний поріг
- Яке щастя ото повернутись, нарешті, додому...
І сміялись від щастя, і щиро раділи так всі,
І не знали куди посадити і чим пригощати,
А вона дивувалась, як виросли діти її,
Як без неї, із батьком, дають отут лад біля хати.
І горнулася доня до неї тремтливим пташам,
Заглядала у очі і ніжно її обіймала
- Якби знала, ти люба, тебе нехватало як нам,
Як хотілось щоб ти, нас малих, перед сном цілувала...
Як же гірко, матусю, без тебе було ці роки,
Поки ти в чужині всі оті копійки заробляла,
Як до болю хотілось твоєї торкнутись руки,
Ти б цілунком одним усі біди мої розігнала.
Ми без тебе росли, а ти там сумувала без нас,
Нас татусь зігрівав, та твого нам тепла бракувало.
Вам із татком до скронь сивиною торкається час,
Братик виріс давно, та і я нареченою стала.
Ой нелегко, я знаю, тобі в тих далеких краях
І самотньо, і гірко... усе там кричить чужиною...
Нема щастя, рідненька, у самих великих грошах...
Я не хочу грошей! Залишайся, матусю, зі мною...
