10.07.2013 18:48
18+
3563 views
    
rating 5 | 10 usr.
 © Оля Стасюк

Принцеса у вежі

Принцеса у вежі

Кінь твій хрипів під моєю вежею.

Я тобі знову кинула квітку.

Думаєш, легко – у волі обмеженій?

Це ж наче пташку закрити у клітку.


Ти говорив і співав дуже солодко,

Перстень мені дарував із сапфірами,

Білі браслети із білого золота…

Милий, а я ж тобі справді повірила!


Слухала думи, байки із поемами -

Серце ж не знало, що лишиться з ранами…

Що почуття раптом стануть проблемою…

Я тепер знову сама – з кайданами.


Принце, тебе зустрічають хліб-сіллю,

Тільки не звільниш мені ти крила –

В замку моєму святкуєш весілля

З тою, яка мене тут зачинила.

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 13.07.2014 23:41  Панін Олександр Мико... => © 

Таке життя, на жаль. 

 13.07.2014 22:22  © ... => Панін Олександр Миколайович 

це якось навіть жорстоко)))  

 10.07.2014 13:53  Панін Олександр Мико... => © 

Та, що зачинила, ніколи не матиме спокою. 

 16.07.2013 11:53  © ... => Наталія Сидорак 

Все рівно - коли живеш, коли вчишся, все рівно щохвилини чогось чекаєш. Це як підсвідомо. І тут ще виникає велика проблема, коли за багато років чекання створюєш дуже ідеальний образ, під який не підходить ніхто з населення Землі. Тоді просто розчаровуєшся.. Не люблю розчарування. Це як в дитинстві - чекаєш подарунків, а їх не дають і ще твої якісь забирають для зовсім чужих тобі людей. Про мудрість - згодна! Ми колись вчили по історії чи етиці про стан атараксії - це в Древній Герції "блаженний стан" мудреця, повний зовнішній та внутрішній спокій. Це коли не потрібно ні терпеливості, ні сміливості, а просто живеш і насолоджуєшся спокоєм душі. Хоча... це інколи нудно, напевне. 

 16.07.2013 00:58  Наталія Сидорак => © 

А ще багато чому вчить нас - вчить, що ніщо не вічне, що життя - штука скінченна, що треба думати і аналізувати свої вчинки і вчитися на них. А ще краще - вчитися на помилках інших (проте це страшно складно - такі ми люди). Перечитай це все років через 10 - здивуєшся, наскільки зміниться твоє світобачення... А на рахунок світогляду - депресивний світогляд - це не так погано, на мій погляд. Це говорить про те, що ми не згідні з сучасним порядком речей, це наштовхує нас на роздуми, це спонукає нас шукати інші...

 11.07.2013 21:00  Каранда Галина => © 

вірю... 

 11.07.2013 19:02  © ... => Тетяна Чорновіл 

ага, здрасті! завалященького! мені - тільки перший сорт! а коли нема - сама буду! в мене дощ є! 

 11.07.2013 19:01  © ... => Володимир Пірнач 

гм..... жінкам інколи подобається, коли їх бояться. )))) 

 11.07.2013 19:00  © ... => Марієчка Коваль 

ну.... очі замилювати і зуби заговорювати - це принци! а співати - згодна) 

 11.07.2013 19:00  Тетяна Чорновіл => © 

Гляди! Може таки не випробовувати долю з тими крильми... Може все-таки принца якого завалященького почекати! ))))) 

 11.07.2013 18:58  © ... => Наталія Сидорак 

Душа! класний коментар, дякую. Суть зрозуміла - і погоджуюся. Просто це оптимістичніше, ніж мій світогляд взагалі... чекати, поки дійде.... я - максималістка, хочу тут і зараз. А щодо фрази "що нас не вбиває - те робить нас сильнішими" - тут ніколи не була згодна. Біда чи недоля - вона як черв, точить зсередини, потрохи.... і вбиває. 

 11.07.2013 18:53  © ... => Каранда Галина 

та знаю я, знаю навіть більше, чим всі уявляють... мені здається, я вже зробила вибір.... лишаюсь собою... але, щоб не нервувати і не шкодити людям, замикаюся. сама. Я - моя вежа. Замикаюся сама в собі. (написала - ух! аж плакати хочеться)
а добре, що на портал всі ці закони суспільства не діють! я тут ВІЛЬНА! 

 11.07.2013 18:45  © ... => Світлана Рачинська 

так, як є. Якби ж ми жили, як у мультику. Дякую за розуміння) 

 11.07.2013 18:45  © ... => Тетяна Чорновіл 

та ну їх, цих принців! обманщики!
..... тобто варіант втечі Ви не допускаєте? не вірите в мої сили? я ж - крилата! відійду від втрати і полечу!!!!!!!!! 

 11.07.2013 17:47  Марієчка Коваль 

аха)))) уявилось в реалі. Кинула б тоді обуха йому)))))))) а цеє... пісні солодкі ти співай, це принцесам треба робити, а не принцам. 

 11.07.2013 11:38  Володимир Пірнач => © 

Ти знаєш, Оля, я боюся таких жінок як ти..
Шикарно.
Плюсую. 

 11.07.2013 02:02  Наталія Сидорак => Каранда Галина 

тоді ми в одному човнику))) 

 11.07.2013 01:46  Каранда Галина => Наталія Сидорак 

саме це я хотіла сказати... 

 11.07.2013 01:45  Наталія Сидорак => © 

А вірш супер! Моє чудово! 

 11.07.2013 01:45  Наталія Сидорак => © 

А я вважаю, що нічиї замки палити не треба... Це життєвий досвід - щоб жити правильно і думати правильно - треба періодично і падати, і обпікатися... Так, це боляче... Але, що нас не вбиває - те робить нас сильнішими... На цих помилках формуються життєві позиції і устої... Такі ситуації формують характер. А ламати себе, щоб відповідати стандартам юрби, палити замки (для чого? - щоб привернути до себе увагу?) - це зрада самій собі. Повір, Олю, той, хто зможе зрозуміти кожну краплинку твоєї душі, існує... Просто до нього шлях може бути трішки довшим, ніж очікувалося... Але вибір завжди лишається за тобою - ти можеш іти до нього, падаючи і спотикаючись, але залишаючись собою, або ти можеш почати палити замки... Але що для тебе важливіше - твоя душа, чи відповідність запитам ТАКОГО суспільства, яке зараз є в Україні? 

 10.07.2013 21:11  Каранда Галина => © 

сумно. дуже сумно. зазвичай так і буває. виграють найжорстокіші й найхитріші. у тебе є вибір - сидіти замкнутою в замку і залишатися собою, чи ... виграти і зачинити когось у замку... Ти жалілася, що я кажу тобі правду... )))))))))))) ще не всю, Олечко, ще й не всю...
Олю, нам не лишили вибору. Вилазьмо з вежі! спалимо парочку чужих замків - лише тоді нас стануть поважати... правда, тоді самим з собою доведеться домовлятися, та то таке... побічні ефекти... 

 10.07.2013 19:48  Світлана Рачинська => © 

Оце так... Печально, що так стається. Зразу усе сприймала мультиком, а закріпилось усе жорстокою реальністю.
Гарно Олю) 

 10.07.2013 19:19  Тетяна Чорновіл => © 

Біда та й годі! В тебе є вибір: кинутися з вежі, або чекати іншого принца! ))) Може інший виявиться вірним принцем! Вибирай другий варіант. Кинутися з вежі ти завжди встигнеш!
Вірш гарний, спонукає до роздумів!