Принцеса у вежі
з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»
Кінь твій хрипів під моєю вежею.
Я тобі знову кинула квітку.
Думаєш, легко – у волі обмеженій?
Це ж наче пташку закрити у клітку.
Ти говорив і співав дуже солодко,
Перстень мені дарував із сапфірами,
Білі браслети із білого золота…
Милий, а я ж тобі справді повірила!
Слухала думи, байки із поемами -
Серце ж не знало, що лишиться з ранами…
Що почуття раптом стануть проблемою…
Я тепер знову сама – з кайданами.
Принце, тебе зустрічають хліб-сіллю,
Тільки не звільниш мені ти крила –
В замку моєму святкуєш весілля
З тою, яка мене тут зачинила.
