Знаєш, Олю, коли мені було 15, я була такою ж максималісткою і ідеалісткою. В принципі, напевне всі підлітки максималісти. Ідеалісткою я залишаюся й досі, хоча розумію, що ідеальність - поняття настільки суб`єктивне і відносне, що навіть дискусії не підлягає. Мені б хотілося дати тобі одну пораду, а ти вже сама вирішуй, що з нею робити. Серце виривати ні в якому разі не треба (і в прямому і в переносному змісті), просто потрібно змінити своє ставлення до всього. Читаючи твої твори, можу зробити висновок, що ти розумна і інтелектуально високорозвинена особа, тому, думаю, ти мене зрозумієш. Якщо не сприймати світ через призму егоїстичних бажань і потреб, то в світі зникають біль і розчарування. Ми не можемо втримати людей, які не хочуть залишатися, ми не можемо передбачувати всі події, і тим паче, керувати їх перебігом. Тому деякі речі потрібно просто навчитися приймати. Я розумію, що це важко (мені самій не завжди це вдається робити), але, на мою думку, таке ставлення до життєвих подій допоможе тобі не втратити себе в іншій людині і не захлинутися в потоці життєвих розчарувань. Це суб`єктивна думка, а тобі вирішувати, потрібна тобі ця порада взагалі, чи ні.
Олю... твої "три шматочки душі" нас зачепили і вилилися в Гаврилове оповідання. Почитай, це ж жах якийсь!) Тепер ти рвеш серце... Ти навіть не уявляєш, які можуть бути наслідки!:))))))))))
