Пан і жупан
Ой не можу, один пан
Одів мудрості жупан
І подумав, що направду
Він такий вже мудрий ззаду,
Як і спереду, і збоку.
Став він відмінять уроки,
А по карті так границю
Він провів, що враз криниця,
Із якої воду п`є, -
Уже за кордоном є.
Ото сміх! Сміються кури,
Бо рішив той пан ще з дуру
Керувати у науці,
Бідні хлопці-науковці!
Але що робити мають -
Вони ж певно ще не знають,
Що жупан той пан стягнув
Із музею, коли був
В ньому сторожем якраз.
Там він вкрав трохи прикрас,
Обміняв на серебро
І воно його спасло,
Бо роздав його друзякам
(Тридцять, значить, штук на брата)
І вони його, за плату,
Не дали з посади зняти.
та хіба надовго, пан?
Вже тріщить по швах жупан,
А як хтось чуть-чуть штовхне,
То залишиться одне -
Утікать мерщій у нірку,
Щоби не знайшов хтось дірку
У музеї, де той пан
Вправно вкрав колись жупан!